- набавити
- [наба/виетие]
-а/ўл'у. -виеш, -а/ўл'ат'; нак. -а/ў, -а/ўтеи
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
набавити
Смотреть что такое "набавити" в других словарях:
набавити — див. набавляти … Український тлумачний словник
набавити — (комусь чогось): завдати (страху), напитати (недуги) [V] (страху): нагнати [IV] … Толковый украинский словарь
набавити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
набавити — бавлю, виш, Ол. 1. Вибавити (дітей досхочу), надоглядати когось. 2. Нажити щось. абавити дакого страху … Словник лемківскої говірки
набавлений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до набавити … Український тлумачний словник
додавати — I = додати 1) (давати, класти, говорити тощо на додачу, понад щось), приєднувати, приєднати, докладати, докласти, прикладати, прикласти, прилучати, прилучити, долучати, долучити, домішувати, домішати, примішувати, примішати, підбавляти, підбавити … Словник синонімів української мови
надавати — I = надати 1) (про людину за допомогою виразу обличчя, погляду, пози тощо видозмінювати свою зовнішність); напускати, напустити (зі сл. на себе , надавати своїй поведінці, зовнішності неприродного вигляду, характеру) Пор. набирати I, 3), удавати… … Словник синонімів української мови
